Таланти поряд з нами…

Цього разу Олена Василівна запросила на урок двох абсолютно різних   за віком та сферою діяльності талановитих особистостей та абсолютно однаково закоханих у рідне слово  --  С. Висоцьку та В. Чечевицю

   Хлібом –сіллю учні зустріли С. В. Висоцьку, яка у теплій розмові коротенько розповіла про себе.А потім усі присутні поринули у чарівний світ поезії…. Із вуст поетеси бриніли поетичні шедеври під музичний супровід і ніжним промінчиком сонця торкалися сердець усіх присутніх. Хіба можна залишитися байдужими, коли чуєш поетичні рядочки про  рідний край, його мальовничу природу, людей (вірш «Найдорожче»).

 Гостя продемонструвала захопливу презентацію про свою родину, заінтригувала легендою про свій рід і прочитала прекрасні вірші «Спасибі вам, бабусю, за рушник.», «Матусі».

Присутні насолодилися інтимною лірикою поетеси, прослухали філософські вірші.

Патріотичними мотивами пройняті вірші Ярослави Милько, які продекламували мама – Світлана Валеріївна.

    Усі переконалися, що молоде покоління не менш талановите, ніж старше. Іще одним підтвердженням  цього було знайомство з поезією Вікторії Чечевиці, яка цього року закінчує 11 клас.  У школі Вікторію всі знають, як старанну ученицю, переможницю олімпіад і конкурсів, як президента школи і члена учнівського парламенту. А чи знайомі ми з її віршами? Унікальну можливість мали всі присутні на уроці.

 Із насолодою і хвилюванням та гордістю слухали вірші юної поетеси про природу («Знову землю вкрило снігом чисто білим» та інші),про війну в Україні ( «Не плач, моя лебідонько»),   про філософію життя («А що людина? Лиш краплина в морі»,). Рідній мові випускниця присвятила свої  вірші «Наша мова, як джерело», «Захований дух український у пісні».

    Час непомітно промайнув. Чесно кажучи, хотілося іще залишатися у чарівному світі поезії і не повертатися до буденної прози життя. Та довелося підводити підсумок. І тут доречні слова Л. Костенко:  «Поезія – це завжди неповторність,  якийсь безсмертний дотик до душі».

  І насамкінець,  на добру згадку кожен присутній отримав паперове сердечко із віршами С.В. Висоцької та  В. Чечевиці. Це своєрідне побажання і напутнє слово наших авторів, і частиночка душі, подарована своїм слухачам.

   Щирими словами вдячності  Світлані Валеріївні та Вікторії за неповторну поезію  закінчився урок. 

   Лабадин О.В. розпочала велику і таку потрібну справу: на уроках літератури рідного краю відкривати для учнів талановитих митців, які поруч із нами. Наснаги і натхнення вам у нелегкій роботі, але такій потрібній для юної особистості. І якби не називали вчителя сьогодні – коуч, т’ютер, фасилітатор, але його покликання, особливо педагога-словесника, залишається незмінним: формувати внутрішній світ дитини, запалити іскру доброти в її душі, щоб та іскорка перетворилася на яскраве багаття, світло від якого освітлювало б майбутню стежину уже дорослої людини, а тепло  від нього  зігрівало душу  у складні моменти, які так часто готує сучасне життя.