14 жовтня День Захисника і Захисниць України

Козацтву належить особливе місце в історії України й історичній пам’яті українського народу. Саме козацтво було тією силою, яка активно впливала на історію України 17-18 століть. День Покрови, 14 жовтня, святкують в усіх козацьких громадах світу дуже урочисто, з молебнями про живих, з панахидами за тими, хто відійшов у вічний світ, із урочистими загальними зборами козаків. 

Цей день обрали невипадково. Споконвіків на свято Покрови наші пращури вшановували воїнів-захисників. Традиція ця дуже давня і походить ще з часів Київської Русі. Козаки вважали Покрову своєю заступницею. На Січі була церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Збираючись у похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї покровительки. Повернувшись щасливо з походу, дякували їй за збережене життя.

Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а вміло захищала себе від ворогів. Був час, коли всю нашу землю загарбали й поділили між собою сусідні держави. Нестерпно було жити українському народові в неволі.

Історія свята захисників і захисниць України  https://www.youtube.com/watch?v=-TKs2VdJuHk

Перегорнімо сучасну сторінку історії України, вдивімось в обличчя наших героїв – захисників України! Революція гідності, події на Донбасі…Вони тривожать наші душі, не залишають байдужими жодного громадянина України, і тому кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Революції Гідності і заради чого пожертвували своїм життям Небесна Сотня, заради чого захищають нашу Україну воїни АТО, ООС.

Напевне, кожен із нас. Навіть у глибині душі, не міг подумати, що буде жити в часи, коли повсюди чути слово війна. Воно так непрохано увірвалося в наш словник, його чути як із  вуст найменшого українця, так із вуст дорослого громадянина.

Настав той час! Війна настала! Ніким не оголошена війна. Несправедлива, незрозуміла війна…Війна це горе не однієї людини, а цілого народу. Будь- яка війна несе смерть. Каліцтво вдягає в жалобу тисячі материнських сердець. Захисники не шкодують свого здоров’я, готові покласти своє молоде життя на вівтар боротьби із сепаратистами на вистражданих східних кордонах країни. Це наш  біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що зробили ці люди для нас. Вони – теперішній голос нашого сумління, своїм прикладом показують силу та незламність українського духу.

Друзі! Хочеться, щоб кожен із нас завжди почувався частинкою нашої славної держави. Зрозумійте, що ми її сьогодення і майбуття, саме ми творимо долю Батьківщини. У кожного з нас є можливість зробити свій внесок у її розвиток. Якщо ми житимемо у злагоді, братерстві, поважатимемо, розумітимемо, підтримуватимемо одне одного, якщо у кожного в серці буде гордість і любов до своєї землі  - наша Україна розквітне.

Разом і до кінця: https://www.youtube.com/watch?v=-TKs2VdJuHk